10 Молитв Сен-Мартена

Перша молитва Сен-МартенаEmblem - Engraving - Heart on fire

Вічне Джерело усього Сущого, Ти Той, хто посилає духів омани і темряви до невірних, і відлучає їх від Любові Своєї, пішли ж на того, хто шукає Тебе розуміння Істини, яке з’єднає його навіки з Тобою. Нехай же вогонь цього розуміння знищить в мені всі ознаки колишньої людини, і винищивши їх, нехай створить з попелу людину нову, на яку не зневажить Твоя Свята рука вилити священний єлей! Нехай це буде закінченням каяття і тяжкої праці, і нехай Твоє життя Усюдисуще призведе все моє єство до єдності з Твоєю подобою, моє серце до єдності з Твоєю Любов’ю, мої дії до згоди зі справами правосуддя, і мої думки в єдність з усіма Світами. Ти віддав людину на великі позбавлення задля того лише, щоб вона була змушена шукати в Тобі всі багатства і всі насолоди, і Ти змусив її шукати всі ці скарби тільки в Тобі, оскільки відомо Тобі, що тільки вони здатні наповнити його щастям, що лише Ти один , Який породив і створив їх, володієш ними. Воістину, о Боже життя мого, тільки в Тобі причина і сенс мого існування. Ти також рік, що лише в серці людини Ти маєш знайти спокій.

І тому не припиняй ані на мить керувати мною, щоб я не ТІЛЬКИ міг жити, але й щоб ім’я Твоє стало відомим серед народів. Твої пророки свідчили, що не мертві віддають хвалу Тобі; так нехай же смерть ніколи не наздожене мене, щоб я підносив безсмертну хвалу Тобі; я палаю спрагою того, щоб Вічний Син Істини ніколи не дорікнув серце людське в найменшому затьмаренні Твоєї Величі, або в найменшому зменшенні його повноти. Боже життя мого, чиє висказане Ім’я, завершує всі речі, зверни суть мою до того стану, яким Ти перш наділив її, і я проголошу Ім’я Твоє серед народів, і вони дізнаються, що лише Ти Єдиний Бог їх, Ти – єдина підстава їх життя, адже тільки Ти є суть руху і рушійний принцип всіх істот.

Ти сієш насіння сподівань Твоїх у душі людській, в тому полі, де ніхто не може протистояти Тобі, адже Ти створив її. Посій же сподівання Свої в душі, щоб вона силою Любові Твоєї могла бути вирвана з глибин, коли утримують її і пожирають її вічно. Зруйнуй для мене область відображень, розсій химерні перепони, які безмірно віддаляють мене від Тебе, і стелять завісу непроглядного мороку між Твоїм цілющим Світлом і мною, ховаючи мене в його складках.

Яви мені священний знак та Печатку Божу Твого піклування; пробий центр душі моєї вогнем, що горить в Тобі, щоб душа моя горіла Тобою, поки не пізнає Твоє невимовне життя і невичерпне щастя Твого Вічного Існування. Я дуже немічний, щоб витримати вагу Імені Твого, і тому я залишу в руках Твоїх завдання встановлення його повного прояву і закладення його першооснов в глибинах тієї душі, яку Ти дав мені як світоч, що світить народам, щоб вони не перебували більше у темряві. Дякую тобі, Боже Миру і Любові! Дякую Тобі, бо Ти піклувався про мене, і не забажав того, щоб душа моя перебувала в нужді, щоб Твої вороги не сказали, ніби Батько забув дітей Своїх або не може звільнити їх.

 

† † †

Друга молитва Сен-Мартена

Я наближуся до Тебе, Боже мій, я наближуся до Тебе, не дивлячись на все моє безчестя. Впевненно прийду до Тебе в ім’я Вічного Буття Твого, в ім’я життя мого, в ім’я Твого Священного Союзу з людиною. Прийми ж цю жертву потрійну, нехай пошле Дух Твій на неї вогонь божественний, щоб поглинути її і перенести до Твоєї Священної Оселі, наповнену моліннями душі, що в нестатках перебуває, що сумує лише по Тобі. Господи, Господи! Коли почую я голос Твій у безодні душі моєї, то втішне і цілюще Слово, яке покличе людину по імені, проголошуючи, що він зарахований до Воїнства Небесного, і Воля Твоя в тому, щоб зарахувати його до слуг Твоїх? Владою Слова усього Святого з усією стрімкістю оточать мене знаки Сили і Любові Твоєї, з якими буду я сміливо виступати проти ворогів Твоїх, і вони побіжать, тремтячи від страху перед блискавками, що б’ють з Твого Переможного Слова. На превелику жаль, Господи! Чи може жебрак і темна людина плекати такі прагнення високі, такі сподівання великі? Під час боротьби з ворогом, чи не повинна вона лише щита шукати, щоб закритися від тих ударів що наносяться?

Не наділена зброєю блискучою, хіба вона, мерзенна жалюгідна людина, змушена проливати сльози від сорому і ганьби в гущавині притулку свого, чи здатна проявити себе перш години призначеного? Замість тріумфальних гімнів, які одного разу прозвучать на честь її перемог, чи не приречена вона на те, що почує голос свій серед зітхань і стогонів? Створи хоча б благо єдине, щоб коли б Ти не глянув на душу мою, на тіло моє, Ти не знайшов би їх обділеними вихваляння Тебе і Любові Твоєї. Бо відчуваю я, і буду відчувати те безперестанно, що немислимо віддати достатньо хвали Тобі, і щоб Свята Робота ця була гідна Тебе, повинно всієї суті моєї належати Тобі єдино, і в рух приводитися Вічністю Твоєю.

Даруй же, Боже всього життя і Любові всієї, зміцнення слабкої душі моєї Силою Твоєю; дозволь вступити їй у Священний Союз з Тобою, який учинить мене непереможним в очах моїх ворогів, і прив’яже мене до Тебе бажанням серця мого так, що визнаєш Ти одного разу мене тим, хто прагне Допомоги Твоєї і Слави, оскільки, Господи, хочеш Ти Порятунку мого і щастя.

 

† † †
Третя молитваСен-Мартена

Супруг моєї душі, що вклав спрагу мудрості в неї, даруй мені допомогу Твою, щоб зміг я народити на світло цього сина, коханого полум’яно, турбота про якого, що від мене виходить, ніколи не буде достатньою. Як тільки він побачить світло, занури його в чисті хрестильні води животворящого Духа Твого, аби навіки бути йому вірним в причетності до Храму Всевишнього. Як ніжна матір, візьми його в руки Свої, поки кволі його руки та ноги не зміцніють, і захисти його від усякої згубної речі. Супруг моєї душі, невідомий нікому, я шаную Могутність Твою, і тому нікому більше не доручу сього сина Любові, якого Ти дав мені. Вигодуй його, прослідкуй за першими його кроками, наставляй його, коли він буде рости в пошані, якій зобов’язаний він Отцю своєму, щоб дні його на землі були довгими; спонукай поважати і любити Могутність, і ті Чесноти, що дарували йому життя.

Супруг душі моєї, спонукай мене також невпинно вигодовувати дитину оцю чудесну молоком духовним, яке Ти самовладно створив у грудях моїх. Та буду вічно я споглядати на сині своїм образ Отця його, а в Отці його – подобу мого сина, а також і всіх тих, яких ти, буде на те Воля Твоя, призведеш через мене течією невпинного ходу Вічності.

Супруг моєї душі, пізнаний лише присвяченими, будь Наставником і Образом для цього чада Духа Твого, щоб завжди і всюди праці його свідчили про Небесне його походження. Наділи його Вінцем Слави, щоб став він вічним проявом Величі Імені Твого перед людьми. Супруг моєї душі, бо такі радості, уготовані Тобою для люблячих Тебе і тих, що шукають Злуки з Тобою. Нехай загине навіки той, хто спокушає мене руйнуванням цього Союзу Священного з Тобою! Нехай загине навіки той, хто переконує мене віддати перевагу супругу іншому!

Супруг моєї душі, прийми мене, як чадо Твоє, щоб бути нам рівними перед очима Твоїми, і вилий на нас усяке благо, яке можемо ми здобути від Любові Твоєї. Не зможу продовжувати більш жити, якщо заборонять гласу моєму та гласу сина мого, які згодні одне одному, віддавати хвалу Тобі, яка подібна буде річкам невичерпним, створеним вічно дивами Твоїми і незріченною Силою.

 

† † †

Четверта молитваСен-Мартена

Чи наважуся я, Господи, споглядати на себе, не затремтівши від жаху нещастя мого! Ось, живу серед власних беззаконь моїх, серед плодів нестриманості моєї, які подібні шатам моїм стали; переступивши усілякі закони, продовжую вживати в лихо всіляку благодать, яку Любов Твоя невпинно виливає на невдячне та невірне творіння Твоє. Повинно мені пожертвувати всім заради Тебе, нічого для часу не віддаючи, але залишив я все для часу, який став подібний до ідолу, неживому та неясному, а Тобі ж нічого не залишив. Себе я кинув до безодні сум’яття, в якій невідомо Ім’я Твоє, піддався ідолопоклонству. Діяння мої споріднені були до діянь невігласів світу цього, які всяке своє зусилля докладають, щоб скасувати вироки страшних правосудь і уникнути, як про те думають, праці тяжкої і страждань. Боже Миру, Боже Істини, якщо визнання гріхів моїх не достатньо для відпущення їх, згадай же Того, Хто взяв їх на Себе, і очистив їх Кров’ю Тіла Свого, Душі Своєї і Любові Своєї. Як вогонь, що запалює все речове та нечисте, бо вогонь, який є Образ Його, Він прийшов до Тебе, вийшовши від Тебе, вільний же від усякої скверни земної. У Ньому, і тільки в Ньому, може здійснитися робота моя по очищенню моєму і відродженню. Через Нього Велич Твоя Свята не припиняє виливати турботу Твою, через Нього Воля Твоя втілилася у Зціленні та Спасінні нашому. Якщо ти подивишся очима Любові Його, яка все очищує, Ти більше не побачиш жодного каліцтва в людині, але побачиш єдино Іскру Божу, що походить від Божественного Джерела Твого, і яка подібна Тобі, і яку Священний Пламень Твій притягує вічно до Тебе, Господи. Можливо Тобі споглядати лише на те, що так само істинно і чисто, як Ти Сам, тому що зло недосяжно для Погляду Божественного Твого, та неможливо Тобі згадувати про людину злу, не здатні її виправити Очі Твої, тому що не має вона більше зв’язку із Тобою. І все-таки, ні на що не зважаючи, посмів я мешкати в безодні жаху цього, оскільки не існує місця іншого для людини, що не занурена в Безодню Милосердя Твого. Як тільки ж відверне вона серце своє і погляд свій від глибин беззаконня, занурена буде в сей океан Милосердя, який обіймає всі творіння Твої. І буду я схилятися перед Тобою в соромі та стражданні; вогонь страждань моїх виснажить безодню гріховності моєї, і буде в мені перебувати єдине Вічне Царство Милості Твоєї.

 

† † †
П’ята молитва Сен-Мартена

Візьми волю мою, Господи, візьми волю мою, бо, якщо буде її упокорено хоча б на мить перед обличчям Твоїм, потоки Любові та Світла Твої не зустрінуть на шляху своєму жодної перепони і стрімко увіллються в мене. Даруй мені свою допомогу в руйнуванні тієї перепони, що відокремлює мене від Тебе, захисти мене від себе ж, переможи в мені над усіма ворогами моїми, а також і наді мною, утихомир волю мою. О, Вічне Джерело усякої радості та Істини, уповаю на годину ту, коли настане відродження моє, і, вже не усвідомлюючи себе, знайду Порятунок в любові вічної до Твоєї всеосяжної Волі, Волі, що дарує Життя?

Коли вже лихо всяке я буду бачити як корисне для мене і те, що несе благо, яке від всякого рабства рятує, і сповнює мене багатствами багатьма, щоб перебував я в покорі Духу Твоєму і Мудрості? Коли ж лиха всі я бачитиму як допомогу Твою, коли ж побачу в них можливість знайти перемогу, заслужити від рук Твоїх Вінець Блаженства, який даруєш Ти всім борцям в Ім’я Твоє? Коли ж цінності і щастя життя цього уподібняться для мене до пасток багатьох, що невпинно розставляє ворог, який укорінити здатний ідола брехні і спокуси в серці моєму, в якому правити повинно вічно Богу Світу й Істини? Коли ж запал Любові Твоєї і устремління моє до єднання з Тобою приведуть мене до відмови від насолод життя, від радості, від усіх пристрастей, які не ведуть людину, створену Тобою, і так улюбленою Тобою, що віддав Ти Себе заради неї, щоб змогла вона натхненним бути Твоїм прикладом, до мети її єдиної? Знаю, Господи: не гідний тебе не запалений святою молитвою, оскільки і кроку не зробив на шляху до Тебе. Єдиний справжній відпочинок душі людської – у розумінні Волі Твоєї та в безперестанній турботі про вірних; і неможливо людині досягти того, не сповнившись захоплення, ніби всі здібності істоти його оновилися і відродилися за допомоги Джерела Життя Твого; і неможливо людині досягти отдохновенія цього, не віддавши себе всім жахам невідомого, небезпеки і смерті.
У мить цю, о Боже Розради, Боже Сили, зміцни ж в серці моєму порив цей чистий Твоєї Святої, Непоборної Волі! Це єдине, що лише потрібно для затвердження Царства Вічності Твоєї, для невпинного усюди пронизуючого опору всім волям чужерідним, що об’єднуються в душі моїй, розумі моєму та в моєму тілі, щоб чинити опір Тобі.

Тоді ж, віддавшись нестримному струменю віри моєї я довірив себе Богові моєму, і стану прославляти діяння чудесні Його. Люди не гідні ані чудес Твоїх, ані споглядання пишноти Мудрості Твоєї і досконалості настанов Твоїх; я ж – мерзенна нікчемність, і чи можу хоч коли-небудь наважитися згадати про них, які заслуговують лише правосуддя та гнів? Господи, Господи! Нехай зупиниться зірка Якова на мить наді мною, хай засяє Священне Світло Твоє в думках моїх, і хай засяє Воля Твоя пречиста в серці моєму!

 

† † †

Шоста молитва Сен-Мартена

Почуй, душа моя, почуй, і утішся в горі своєму! Зцілить Бог Вседержитель рани твої чималі. Він єдиний Силу має створити це, сходячи лише до тих, хто смиренно свідчить про те, що володіє Він силою цією, лише для ревних служителів Своїх. Не прийди до Нього у брехні, подібно дружині Єровоама, яку покрив пророк безчестям, але приходь зі смиренням і вірою, що вселяє в тобі усвідомлення гидоти пороків твоїх, а також і та Сила Загальна, яка не бажає смерті грішника, бо це Він, Який створив душі.

Нехай панує час над тобою і над усіма речами минущими; не припускайся поспішності у праці – це призводить до безладу; не відкладай справи через неправдиві бажання та марні роздуми – це спадщина дурнів. Піклуйся лише про внутрішнє зцілення, про твоє духовне спасіння, ретельно збирай мізерні сили, які ти здобуваєш; використовуй їх для того, щоб з кожним днем все більше наближатися до Того, Кому ти колись належав, і Хто поділяв з тобою солодку свободу істоти, яка повною мірою насолоджується користуванням всіх своїх здібностей, ніколи не зустрічаючи перешкод. Коли б ці пориви радості не досягли тебе, встань зі свого ложа скорботного, і взивай до Милосердного та Всемогутнього Бога: Господи, чи не хочеш Ти залишити нудитися в рабстві і соромі сей колишній образ Свій, від віку похований під власним прахом, але так і не винищений? Посмів він збагнути Тебе неправдиво, у дні перебування свого в сяйві Слави Твоєї.

Лише на мить стулив Ти очі Вічності Твоєї, з тієї ж миті занурився він у темряву, подібну глибин безодні. Через це скорботне падіння усіма ворогами своїми знехтуваним став він, яким недостатньо було віддати його на осміяння, і тому наповнили вони його отрутами своїми, скували його ланцюгами своїми, і тому він не здатний більше захистити себе, ставши здобиччю легкою для їх отруєних стріл. Господи, Господи! Хіба не достатньо цього довгого та принизливого випробування, щоб усвідомила людина, що Справедливий Ти, і віддала пошану Владі Твоїй? Хіба не досить презирства ворогів Твоїх розкладало його, щоб очі його відкрилися, і побачив він своє осміяння? Хіба не страшишся Ти, що сутності оці, що роз’їдають згодом здатні будуть змінити його до невпізнання?

Вороги Світу Твого і Мудрості Твоєї не барилися сплутати довгу низку цю мого занепаду з самою Твоєю Вічністю; вони вірять, що царство їх жаху і заворушень є єдине житло істини; вони проголошують себе переможцями Тебе і володарями Царства Твого. Тому ж, Боже ревний і пильний, не допускай більш осквернення Твого образу; спрага Слави Твоєї наповнює мене більше, ніж будь-яке інше бажання щастя, окремого від Слави цієї Сходження Твого на вічний Престол Твій, престол Мудрості Твоєї, палаючий чудесами Твоєї Сили; увійди на мить в цей святий виноградник, який замислив Ти від століть, зірви одну лише з цих цілющих грон, що він невпинно виробляє; нехай заструменить цей священний і відроджуючий сік по устах моїх; нехай зволожить він мій пересохлий язик, та увійде він в серце моє, нехай привнесе в нього та принесе в радість і життя, нехай проникне він у всі члени мої та наділить їх силою та здоров’ям. Тоді я стану швидким, спритним, сильним, як того дня першого, коли вийшов я від рук Твоїх. Тоді вороги Твої, розчаровані в своїх надіях, червонітимуть від сорому і тремтітимуть від страху та люті, оскільки побачать вони марність їхнього протистояння Тобі, а також і завершення моєї бездоганною долі всупереч їх зухвалим і наполегливим зусиллям. Почуй же, душа моя! Почуй, і отримай втіху в горі своєму! Боже Міцний зцілить чималі рани твої.

 

† † †

Сьома молитва Сен-Мартена

Я стою біля храму Бога мого, і не залишу це скромне пристановище нужденних, поки не отримаю хліб свій насущний від Отця життя мого. Побач таємницю хліба цього! Я скуштував його, і я прославлю його солодкість в народах прийдешніх. Вічний Боже всілякої тварі, який заручився з плоттю, щоб проявити Себе всім народам зримим і незримим, і Дух Його, перед яким будь-яке коліно схиляється в небесах, на землі і в пеклі – такі три безсмертні частини, складові цього хлібу насущного. Він множиться невпинно, таким чином, що число незліченне істот, що їм годуються, не будуть у силах ані в який час применшити велику кількість його.

Він зростив в мені вічні паростки життя, і дозволив їм поширити у венах моїх сік священний початкового Джерела Божого. Чотири елементи, складові його, розсіяли темряву і сум’яття хаосу в серці моєму; вони повернули в нього Світло, цілюще і святе; сила їх творча перетворила мене на істоту нову, і я став хранителем і управителем їх священних символів і життєдайних знаків. Тому я, як ангел Його і слуга, явив себе у всіх сферах, щоб прославити Його, Того, Хто обрав людину; я оглянув всі праці рук Його, і передав кожному з них оці знаки і символи, що закарбував Він на мені, щоб вони могли бути передані їм для затвердження властивостей і сил, отриманих ними. Служіння моє, однак, не обмежене тільки роботою над звичайною працею Вічної Мудрості – я наблизився до всякої потворності, і встановив на плоди оці безладу знаки правосуддя і помсти, приєднані до таємних можливостей мого обрання; те, що зміг я вилучити у порока, приніс я в жертву Богу Всевишньому, і я склав благі аромати свої з чистого славослов’я розумом і серцем, щоб усе існуюче могло визнати, що почесті, слава, честь виходять тільки від Бога Всевишнього, Джерела влади та правосуддя. Я вигукнув у пориві любові: благословенна людина, тому що Ти вибрав її опорою для своєї влади, і служителем Слави Твоєї у Всесвіті. Благословенна людина, бо Ти дозволив їй до глибини душі відчувати вплив Твого Божественного життя. Благословенна людина, тому що може вона наважитися принести Тобі невимовне відчуття роблення Святої Твоєї Нескінченності в жертву подяки.

Сили матеріального світу! Сили фізичного всесвіту! Для іншого Бог задумав вас! Він створив вас як простих виконавців Законів Його і як сили, що виконують його задуми. І тому немає жодної істоти в природі, яка не підтримувала б Його в Його труді і не співдіяла б Йому у здійсненні Його планів. Але не відомий вам Бог миру і Бог любові, адже в ту мить, коли Він дарував вам буття, ви віддалися бунтівним помислам, тому що Він поставив людину, щоб підпорядкувати вас і підкорити вас. І все ж, збочені і зіпсовані сили, Він дарував вам те, чим він задумав знищити людину. Ви не змогли зберегти те, що було дано вам по праву походження; ви мріяли про більш яскраві та прекрасні привілеї, ніж бути предметом його Чесноти, і тому заслужили лише бути жертвами Правосуддя Його. Лише людині Він довірив скарби Мудрості Своєю; лише в ній, після серця Свого, зосередив Він всю Любов Свою і всю Могутність Свою.

О, Владика і Творець душі моєї, духу мого і мого серця! Будь благословенний навіки і в місці будь-якому, тому що дозволив Ти людині, творінню Твоєму невдячному і злочинному, знайти знову ці піднесені істини. Якби не Любов Твоя, пам’ять про Твій стародавній і священний заповіт було б загублено для людини навіки. Хвала і благословення Тому, Хто створив людину за образом і подобою Своєю, всупереч усім прагненням і всім перемогам пекла, Тому, Хто знов наділив його багатством, мудрістю і щастям, дарованими від самого походження його. Амінь.

 

† † †

Восьма молитва Сен-Мартена

Люди світу цього і люди бажання! Зберемося докупи, і станемо, з трепетом священним, міркувати про те, наскільки безмежна Милість Божа. Висповідаймося ж Йому одностайно в тому, що думки людей всі, всі їхні найчистіші прагнення, всі діяння їх сукупно не можуть зрівнятися і з найменшим діянням Любові Його. Милість Божа невимовна, оскільки не поділяється на діяння окремі, що відбуваються в часі, але проявлена у Вічності, перебуваючи всюди і не знаходячи до того перешкод. Боже Істини, Боже Любові! Милість Твоя кожен день на людину виливається. З гріховності та гидоти моєї длань Твоя невпинно витягує все, що залишилося від безцінних і священних елементів, закладених у мене Тобою спочатку. Як сказано було про жінку бережливу в Євангелії, що світ свій випромінювала, щоб повернути монету загублену, світильники Твої сяють вічно, і невпинно погляд Свій спрямовуєш Ти на землю, повсякчасно сподіваючись витягти з праху то золото чисте, що вислизнуло з долонь Твоїх. О люди, які в світі цьому перебувають! Чи можливо споглядати на Милість Божу, не сповнившись священним тремтінням?
Людина світу, як можемо ми споглядати інакше, ніж зі священним страхом, ступінь милості Бога нашого! Ми в тисячу разів більше згрішили Йому, ніж в очах людського правосуддя згрішили ті, яких тягнуть через міста і місця публічні, відзначених знаками ганьби, і примушують зізнаватися у злочинах своїх вголос біля дверей храмів і в присутності сил, яким вони противляться. Як вони, і в тисячу разів більш заслужено, ніж вони, нам має бути з ганьбою притягнутими до ніг усіх сил Природи і Духа; нас повинно провести по всіх місцях Всесвіту, як зримою, так і незримою, подібно злочинцям, і повинно отримати нам покарання, щоб з ганьбою були ми покарані перед Силами Природи та Духа за жахливе наше ухилення від справедливої відплати.
Суворі і мстиві у цьому місці судді, але побач же того Священного Монарха, чиї очі Милосердя сповнені, уста Його наказують помилувати лише тих, хто не вважає, що невинний в сліпоті своїй. І не бажає більше, щоб перебували ми в ганебних шатах своїх, велить Він Своїм слугам повернути початковий одяг наш, надіти обручку на палець нам і на ноги надіти сандалі. Але для того ж, щоб блага здобути оці, має визнати людині, подібно, блудному синові, що не набув він в чужому домі щастя, яке відомо було йому в Будинку Отця. О люди, що від світу цього! Коли ж із трепетом священним споглянемо ми на Любов і Доброту безмежні нашого Бога? Коли ж збережемо навіки вірність Законам Його і повчанням, що походять від Мудрості Його?
Боже! Незбагненно терпіння Твоє, Любов Твоя незбагненна! Тебе Єдиного люблю я, Тебе, о Боже, який прощає мені гріхи настільки багато. Я не бажаю місця відпочинку іншого, окрім як в серці Бога мого, який обіймає Міццю Своєю все існуюче, Захисник мій, який постійно є і Прихисток мій, Бог мій, і буду надіятись на Нього. З Джерела Божого сходить на мене всяке благо, і Сам Бог виливається в серце людське невпинно і вічно. Так виробляє Він в нас Життя Своє, так стверджує в нас промені Світла чистого, так само і витягує з нас суть Свою, яка перебуває під Його Захистом, і так промені Світла Його стають в нас провідниками задумів Його. Зі Свого Джерела потаємного, через природу нашу, наділену від Нього здібностями особливими, спрямовує Він Свої Еманації, які мають подобу і в природі нашій, і так духовне життя наше, чесноти наші, сяйво сердець наших, примножуються невпинно. О, побачте, немає нічого кориснішого для людини, ніж встановити Храм Його Святий у серці людському! Люди, що від світу цього! О люди бажання! Чи можливо споглядати нам без трепету священного на безмежність Любові Його і Милосердя, на Всемогутність Бога нашого?

 

† † †
Дев’ята молитва Сен-Мартена

Чи можливо заспівати, Господи, пісню Граду Святому, перебуваючи у світі цьому? Посеред сліз, що проливаються невпинно, чи тріумфуватимемо ми та хвалитимемо? Хвалебну пісню зачинає голос мій, але зітхання лише і стогон виходять з вуст моїх. Я пригноблений: страждання мої такі тривалі. І переді мною повстали гріхи мої, що загрожують смертю. Смерть же оця – отрута холодна, все єство моє вражаюча. І нині охоплює вона всі члени мої, і ось возлягу я одного разу, холодному трупу подібний, ворогами вбитий, на гниття відданий. Але, Господи, Джерело всього сущого у Всесвіті, Ти виливаєш також і Надію. Я відчуваю: Іскра моя все пламеніє у серці, тому прагну до Тебе, з Тобою пов’язаний тієї Надією, що невпинно струмує від престолу Твого. І тому насмілююсь я з глибини тієї безодні, в якій перебуваю, молити Тебе, просити Тебе, щоб поклав Ти на мене благодійну долоню Свою, і дарував мені зцілення Твоє. Як знайти мені Боже зцілення? Смиренним проходженням за мудрими настановами Божественного Лікаря.
Із вдячністю та з полум’яним бажанням я маю пити настій той гіркий, що долоні Його мені дарували. Моя ж воля повинна придбати прагнення, яке притягне Натхнення Його. І те, наскільки є довгим та болісним лікування, не повинно відхилити мене від блага, яке бажає передати мені Творець Блага всього Всесвіту. Оскільки Він просякнутий почуттям жалю, мені повинно знайти єднання з Його Любов’ю. Випивши ж із чаші Порятунку, придбаю велику я користь. Зміцниться язик мій, і заспіваю я пісню хвалебну Святому Граду. Господи, яку пісню заспівати мені першою? Ту, що оспівує Славу і Честь Того, Хто відновив мене в здоров’ї, створив позбавлення моє. Від світанку і до заходу сонця, заспіваю я пісню цю по всій землі, не тільки лише для того, щоб прославити Всемогутність і Любов Визволителя мого, але для того також, щоб сповістити її всім душам прагнучим, роду всьому людському, щоб пізнали вони, як можливо їм буде повернути здоров’я своє і життя, щоб не залишили вони їх навіки. І тому навчу я їх, як створити так, щоб Дух Мудрості і Істини перебував у серцях їх, та спрямовував їх на всіх шляхах їх. Амінь

 

† † †
Десята молитва Сен-Мартена

Душа моя, чи маєш ти сили замислитися про те, яким є великим борг той, що людина зобов’язана повернути Богу? Знайшовши в собі сили вчинити злочин, тепер повинна дивитися ти на борг цей, страшний в непомірності своїй. І тому досліджуй, чи великий виноградник Господа в думках твоїх. І пам’ятай, що людина повинна опікуватися про нього. Уяви, який багатий урожай він повинен дати, завдяки твоїй турботі. Задумайся про те, що істоти, які під Небесами перебувають, чекають їжі від плодів, що були вирощені тобою, і виноградник Господній чекає, коли руки твої почнуть обробляти його, і Сам Господь чекає твоєї вірності і пильнування, щоб стали вони запорукою вихваляння із слави, які підуть шляхом виконання Задумів Його. Але впала ти, і опанував тебе ворог. Цим зробила безплідною ти землю Господню, і мешканців її ввела в злидні, заповнивши сумом серце Господнє. Задумайся, наскільки великий борг твій, і усвідом, що не здатна ти його повернути.
Тобі повинно повернути плоди від кожного року, коли ти була невірна, повернути і плату за кожну годину, яку пройшла з того фатального моменту. Де ж істота, готова розрахуватися за тебе перед Справедливістю Вічною, чиї вимоги непомірні для тебе, і чиї задуми повинні прийти до здійснення свого? О Боже Всевишній, що виливає потоки Милосердя Твого й невичерпний достаток Доброти Твоєї. Серце Твоє відкрите для нещасливого творіння Твого, Ти пробачив йому всі борги його, і вилив на нього багато доброго, яким тепер він може ділитися і з нужденними.
На Слово Своє поклав ти труд обробляти виноградник людини. Душа Слова цього Священного є Любов, воно зійшло до місця цього безплідного. Вогонь промов Його поглинув всяку комаху шкідливу та всяку рослину отруйну, що губили виноградник людський. Він посіяв насіння Дерева Життя на місці, де зростали вони. Він відкрив джерела цілющі, і виноградник цей зволожився водами животворними. Він воскресив сили звірів польових, крила птахів небесних, світло світочів зіркових, голос і мову всякого духу, який перебуває у світі людському.
Любов воскресив Він у душі людській, Джерелом якої Він єдиний є, і яка спонукала Його вчинити жертву чудесну і святу. О Боже Вічний, Боже усілякого вихваляння і Милості всякої, єдина Істота, Син Твій Божий, виправити може злочини наші і виправдати над перед лицем правосуддя. Лише Істота, яка творить наповнить усе, що віддали ми марнотратству своєму, через яке необхідно було створити Творіння нове. О Сили Всесвіту, ви віддасте хвалу Тому, Хто відновив вас в правах ваших, який повернув вас до трудів ваших. О, яку ж хвалу віддавати мені потрібно, коли став Він відшкодуванням за всі борги мої, і за всі борги братів моїх, і виплатив кожен борг до єдиного? Жінці, яка покаялась, було сказано, що багато чого їй прощено, оскільки багато вона любила; чоловікові ж все було прощено не тільки через любов, але також і тому, що занурений був він в жах і відчай. О люди! О брати! Повинно віддати нам себе повністю Тому, Хто пробачив нам усі гріхи наші.
Усюди є діяння Господа, і виявлені вони по всьому Всесвіту. І, подібно до того, яким є Усюдисущим Боже Всевишній, нехай обіймає Любов всю суть нашу, уклавши в себе все, що складає нас. Амінь.